у непевний час міжніччя міжрання
коли повзе туман між будинками
удаючи що поважає їхній зріст
і бачать зміюку лише сміттєвоз і я
а нагорі у небі чистому і холодному
зорі висять світляками дихають дивляться
страшно відвести погляд – раптом перелетять
то що є людина що Ти пам'ятаєш про неї
і черкаєш маркером-метеором що наздоганяє своїх
