***

Золотаве дерево, що виконує бажання,
проростає з грудної клітки невидимого велетня.

Воно спокійне, мовби стоятиме сто тисяч років,
воно танцює, вигинаючись і найтоншою гілкою.
Припинаю думки, замотую рота їм червоною стрічкою,
щоб жоден листок не розчув жалюгідного белькотіння.

Я кладу руку на теплу, іскристу кору:
воно дихає, осяває моє обличчя передзахідним сонцем –
золотаве дерево, що виконує бажання.

Це дерево – я.